вечеря
ВЕЧЕ́РЯ, і, ж.
1. Споживання їжі ввечері.
По вечері Андрій присувався до печі і виймав люльку (М. Коцюбинський);
З їдальні покликали до вечері. Обоє господарів зосереджено й заклопотано порядкували, розміщаючи гостей за столом (М. Івченко);
Вечеря скінчилася. Чайка з отаманом знову пішли до вітальні. Почалася розмова (Д. Бузько).
2. Страва, приготована для споживання ввечері.
Жінка снувалася по хаті, вечерю варила (І. Франко);
– Ну, а тепер ходім цебер брати! В мене ж іще вечеря не зварена, матінки мої рідні! Швиденько! (В. Винниченко);
На столі стояла вечеря (Іван Ле).
(1) Зва́на (про́шена, про́хана) вече́ря – вечеря, на яку запрошують гостей.
Посеред [світлиці] довгий стіл, накритий до званої вечері (Леся Українка);
Він не знав певно, чи за вечерю прийдеться єму [йому] заплатити, чи се прошена вечеря, – все одно він одразу постановив собі не платити, нехай комітет платить (О. Маковей);
(2) Свята́ вече́ря – вечеря на Святий вечір.
Ще на Святвечір, коли пеклося й варилося до Святої вечері дванадцять страв, брала ґаздиня з усіх мисок по ложці, пекла з того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Г. Хоткевич);
Він також домігся, щоб йому з кожної хати на Святу вечерю носили пироги і до них по кварті олії (М. Стельмах);
(3) Та́йна (Тає́мна) вече́ря:
а) (з великої літери) за Біблією – остання спільна вечеря Ісуса Христа з учнями, на якій Він передрік підступну зраду, Своє розп'яття та Воскресіння.
Молитва Ісусова за учнів та вірних на Таємній вечері – це справжній гімн любові (з наук. літ.);
У Великий четвер церква згадує і знову відбуває Тайну вечерю Господа Ісуса Христа з Його учнями та апостолами, на якій Христос встановив основне таїнство – євхаристію (з рел.-церк. літ.);
б) (з великої літери) ікона із зображенням цієї події.
Перед Тайною вечерею, що над царськими вратами, блимає, погойдуючись, червоне світло великої позолоченої лампадки (У. Самчук);
в) (перен.) таємне вечірнє зібрання з певною метою.
Войнаровський позачинював двері в суміжних від їдальні кімнатах. – Маємо між собою Апостола, можемо робити тайну вечерю, – казав. – Але Юди, – додав гетьман, – сподіваюсь, не буде поміж нами (Б. Лепкий);
То була таємна вечеря апостолів світу темряви. Ці міські алкоголіки зовсім не такі, як сільські, навіть зовні (Є. Кононенко).
Значення в інших словниках
- вечеря — вече́ря іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вечеря — [веичер'а] -р'і, ор. -реийу, р. мн. -ер Орфоепічний словник української мови
- вечеря — -і, ж. 1》 Споживання їжі ввечері. 2》 Страва, приготована для споживання ввечері. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вечеря — Вечеря з обідом. Бідні люди їдять тільки два рази денно, себто, обіду не їдять. Вечеря коротка, але за те ніч довга. Жартують з такого, що не хоче вечеряти. За одним присідом вечеря з обідом. Про бідних, які мусять їсти дуже рідко. Приповідки або українсько-народня філософія
- вечеря — ВЕЧЕ́РЯ (страва, приготована для споживання ввечері), ВЕЧОРИ́НА діал. У хаті Мотря.. вечерю варить (Панас Мирний); Да спасибі, сину, за сю вечорину (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
- вечеря — Вече́ря, -рі, -рею; -че́рі, вече́р, -рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вечеря — ВЕЧЕ́РЯ, і, ж. 1. Споживання їжі ввечері. По вечері Андрій присувався до печі і виймав люльку (Коцюб., II, 1955, 39); За дружньою вечерею зібралися колгоспники (Шиян, Переможці, 1950, 208). 2. Страва, приготована для споживання ввечері. Словник української мови в 11 томах