вечеря

ВЕЧЕ́РЯ, і, ж.

1. Споживання їжі ввечері.

По вечері Андрій присувався до печі і виймав люльку (М. Коцюбинський);

З їдальні покликали до вечері. Обоє господарів зосереджено й заклопотано порядкували, розміщаючи гостей за столом (М. Івченко);

Вечеря скінчилася. Чайка з отаманом знову пішли до вітальні. Почалася розмова (Д. Бузько).

2. Страва, приготована для споживання ввечері.

Жінка снувалася по хаті, вечерю варила (І. Франко);

– Ну, а тепер ходім цебер брати! В мене ж іще вечеря не зварена, матінки мої рідні! Швиденько! (В. Винниченко);

На столі стояла вечеря (Іван Ле).

(1) Зва́на (про́шена, про́хана) вече́ря – вечеря, на яку запрошують гостей.

Посеред [світлиці] довгий стіл, накритий до званої вечері (Леся Українка);

Він не знав певно, чи за вечерю прийдеться єму [йому] заплатити, чи се прошена вечеря, – все одно він одразу постановив собі не платити, нехай комітет платить (О. Маковей);

(2) Свята́ вече́ря – вечеря на Святий вечір.

Ще на Святвечір, коли пеклося й варилося до Святої вечері дванадцять страв, брала ґаздиня з усіх мисок по ложці, пекла з того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Г. Хоткевич);

Він також домігся, щоб йому з кожної хати на Святу вечерю носили пироги і до них по кварті олії (М. Стельмах);

(3) Та́йна (Тає́мна) вече́ря:

а) (з великої літери) за Біблією – остання спільна вечеря Ісуса Христа з учнями, на якій Він передрік підступну зраду, Своє розп'яття та Воскресіння.

Молитва Ісусова за учнів та вірних на Таємній вечері – це справжній гімн любові (з наук. літ.);

У Великий четвер церква згадує і знову відбуває Тайну вечерю Господа Ісуса Христа з Його учнями та апостолами, на якій Христос встановив основне таїнство – євхаристію (з рел.-церк. літ.);

б) (з великої літери) ікона із зображенням цієї події.

Перед Тайною вечерею, що над царськими вратами, блимає, погойдуючись, червоне світло великої позолоченої лампадки (У. Самчук);

в) (перен.) таємне вечірнє зібрання з певною метою.

Войнаровський позачинював двері в суміжних від їдальні кімнатах. – Маємо між собою Апостола, можемо робити тайну вечерю, – казав. – Але Юди, – додав гетьман, – сподіваюсь, не буде поміж нами (Б. Лепкий);

То була таємна вечеря апостолів світу темряви. Ці міські алкоголіки зовсім не такі, як сільські, навіть зовні (Є. Кононенко).