вибродити

ВИ́БРОДИТИ¹, джу, диш, док., що, розм.

Обходи́ти все в якій-небудь місцевості.

Коли твій перстень, так візьми, бо я все море вибродив, його шукаючи (з казки);

// Проходи́ти, перебути десь певний час.

Вік вибродив дід по заробітках, усього надивився (К. Гордієнко).

ВИ́БРОДИТИ² див. вибро́джувати¹.

ВИБРО́ДИТИ, джу, диш, рідко ВИБРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БРЕСТИ, еду, едеш, док.

Бредучи, виходити звідкись (з води, високої трав'янистої рослинності і т. ін.).

Повів [Наливайко] посланців-гусарів снігами, виброджуючи на шлях (Іван Ле);

Вибродить [Даринка] із соняшників, а шляшком іде дві жінки з сапами (І. Вирган);

Порідів після нічної купелі загін, а ті, кому судилось вціліти, задихані, знесилені, до ранку вибродили на берег в Козачому (О. Гончар);

Поет випірнув із води і сумною ходою вибрів на берег (Ю. Винничук).