вибродити
ВИ́БРОДИТИ¹, джу, диш, док., перех., розм. Обходи́ти все, побувати всюди в якому-небудь місці, в якійсь місцевості і т. ін.
Коли твій перстень, так візьми, бо я все море вибродив, його шукаючи (Укр.. казки, легенди.., 1957, 153);
// неперех. Пробродити певний час.
Вік вибродив дід по заробітках, усього надивився (Горд., II, 1959, 232).
ВИ́БРОДИТИ² див. вибро́джувати¹.
ВИБРО́ДИТИ, джу, диш і рідко ВИБРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БРЕСТИ, еду, едеш, док. Бредучи, виходити звідкись (з води, високої трав’янистої рослинності і т. ін.).
Порідів після нічної купелі загін, а ті, кому судилось вціліти, задихані, знесилені, до ранку вибродили на берег в Козачому (Гончар, Таврія.., 1957, 573);
Вибродить [Даринка] із соняшників, а шляшком іде дві жінки з сапами (Вирган, В розп. літа, 1959, 266);
Повів [Наливайко] посланців-гусарів снігами, виброджуючи на шлях (Ле, Наливайко, 1957, 76).
Значення в інших словниках
- вибродити — ви́бродити 1 дієслово доконаного виду обійти все розм. ви́бродити 2 дієслово доконаного виду добродити вибро́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вибродити — -джу, -диш і рідко виброджувати, -ую, -уєш, недок., вибрести, -еду, -едеш, док. Бредучи, виходити звідкись (із води, високої трав'янистої рослинності і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибродити — ВИ́БРОДИТИ¹, джу, диш, док., що, розм. Обходи́ти все в якій-небудь місцевості. Коли твій перстень, так візьми, бо я все море вибродив, його шукаючи (з казки); // Проходи́ти, перебути десь певний час. Вік вибродив дід по заробітках, усього надивився (К. Словник української мови у 20 томах
- вибродити — Ви́бродити, -джу, -диш гл. Исходить, бродя. Все море вибродив. ЗОЮР. ІІ. 69. Словник української мови Грінченка