вивалювати

ВИВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВАЛИТИ, лю, лиш, док.

1. що. Вибивати сильним ударом; виламувати.

Один із снарядів .. вивалює стіну і з гуркотом вибухає всередині (О. Гончар);

В'язень сам вивалить двері темниці і побачить, що є ще світло сонця і для нього (Леся Українка).

2. кого, що. Перекидаючи, нахиляючи, примушувати випасти з чого-небудь великий предмет або велику кількість когось, чогось.

Гній із корівників не вивозять на поле, а вивалюють у найближчі яри (М. Руденко);

Рибалки неквапливо підвели до сітки борт баркаса, вміло вивалили рибу з сітки на дно судна (Ю. Збанацький);

// Виставляти, висувати назовні повністю.

Вивалив [Лесь] чорний язик, запхав пальці в рот, аби голос з горла вивести (В. Стефаник);

// розм. Викладати, видавати велику кількість чого-небудь.

– Ану, – гадаю собі, – не зможу й дома зложити, та й таку суму дарма вивалю! (І. Франко).

3. що. Піднімаючи, класти якісь важкі чи великі предмети на що-небудь.

Устав рано пан-господар, Коні запрягає, Вивалює на віз скриню, Коні поганяє (С. Руданський);

Врешті Василь міцно зціпив його [камінь] долонями і притис до поясниці. Потім присів і вивалив на ліве плече (І. Чендей).

4. розм. Виходити звідки-небудь або з'являтися десь у великій кількості.

З усіх боків так і вивалив народ на прогалину (А. Головко);

З глухої вулички на майдан вивалив натовп п'яних солдатів (П. Кочура);

В середмістя вивалив простолюд (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me