вивалювати
ВИВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВАЛИТИ, лю, лиш, док.
1. перех. Вибивати сильним ударом; виламувати.
Один із снарядів.. вивалює стіну і з гуркотом вибухає всередині (Гончар, Людина.., 1960, 94);
В’язень сам вивалить двері темниці і побачить, що є ще світло сонця і для нього (Л. Укр., V, 1956, 435).
2. перех. Перекидаючи, нахиляючи, примушувати випасти з чого-небудь великий предмет або велику кількість чогось.
Рибалки неквапливо підвели до сітки борт баркаса, вміло вивалили рибу з сітки на дно судна (Збан., Мор. чайка, 1959, 104);
// Виставляти, висувати назовні повністю.
Вивалив [Лесь] чорний язик, запхав пальці в рот, аби голос з горла вивести (Стеф., І, 1949, 110);
// розм. Викладати, видавати велику кількість чого-небудь.
— Ану, — гадаю собі, — не зможу й дома зложити, та й таку суму дарма вивалю! (Фр., II, 1950, 40).
◊ Ви́валити о́чі, зневажл. — широко розкрити очі.
Стоїть, сердека, очі вивалив, мов баран (Кв.-Осн., II, 1956, 16);
Ви́валити язи́к (язика́), зневажл. — дуже втомитися; задихатися.
[Максим:] Геть чисто шию спекло, а Юхим зовсім язика вивалив… Буде знати, як зо мною робити!.. (Вас., III, 1960, 86).
3. перех. Піднімаючи, класти якісь важкі чи великі предмети на що-небудь.
Устав рано пан-господар, Коні запрягає, Вивалює на віз скриню, Коні поганяє (Рудан., Тв., 1956, 129);
Врешті Василь міцно зціпив його [камінь] долонями і притис до поясниці. Потім присів і вивалив на ліве плече (Чендей, Вітер.., 1958, 211).
4. неперех., розм. Виходити звідки-небудь або з’являтися десь у великій кількості.
З глухої вулички на майдан вивалив натовп п’яних солдатів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 126);
З усіх боків так і вивалив народ на прогалину (Головко, І, 1957, 195).
Значення в інших словниках
- вивалювати — вива́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вивалювати — -юю, -юєш, недок., вивалити, -лю, -лиш, док. 1》 перех.Вибивати сильним ударом; виламувати. 2》 перех. Перекидаючи, нахиляючи, примушувати випасти з чого-небудь великий предмет або велику кількість чогось. || Виставляти, висувати назовні повністю. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вивалювати — ВИВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВАЛИТИ, лю, лиш, док. 1. що. Вибивати сильним ударом; виламувати. Один із снарядів .. вивалює стіну і з гуркотом вибухає всередині (О. Словник української мови у 20 томах
- вивалювати — ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- вивалювати — ВИКИДА́ТИ (кидати що-небудь із середини чогось назовні); ВИВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи, нахиляючи); ВИШТО́ВХУВАТИ (поштовхами); ВИПИРА́ТИ (натискаючи); ВИТРЯСА́ТИ (трясучи); ВИЖБУ́РЮВАТИ розм., ВИШПУ́РЮВАТИ розм. рідко (із силою). — Док. Словник синонімів української мови
- вивалювати — Вивалювати, -люю, -єш сов. в. вивалити, -лю, -лиш, гл. 1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать изъ чего либо. 2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. см. виваляти. 3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. Маркев. 59. Словник української мови Грінченка