1. Словник української мови у 20 томах

вигнилий

ВИ́ГНИЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́гнити.

Під двором, сумно похиливши віти, стояла вигнила зсередини верба (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигнилий — ви́гнилий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вигнилий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вигнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигнилий — див. гнилий Словник синонімів Вусика
  4. вигнилий — ВИ́ГНИЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́гнити. Словник української мови в 11 томах