вигулькувати
ВИГУ́ЛЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГУЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Виринати з води.
[Сирени:] Поглянь, царице, З пітьми ночі вниз на хвилі, Млистим блиском заяскрілі, І осяй в'юнкий народ, Що вигулькує із вод (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
– На Сибір я не хочу, а жінку без грошей таки швиргону в канаву або в Дніпро, щоб і не вигулькнула з води! (І. Нечуй-Левицький);
Вигулькнувши з води, Маруся попливла наввимашки (О. Донченко).
2. Раптово, швидко з'являтися звідки-небудь, з-за чогось; показуватися, виглядати.
Микола час від часу вигулькував з будки, щоб усі бачили, хто за суфлера (Ю. Мушкетик);
Оришка йшла із кошиком, її чорні босі ноги вигулькували з-під подолу (Валерій Шевчук);
Ось з полумиска степів вигулькнуло шахтарське селище (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- вигулькувати — вигу́лькувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вигулькувати — -ую, -уєш, недок., вигулькнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 Виринати з води. 2》 Раптово, швидко з'являтися звідки-небудь, з-за чогось; показуватися, виглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигулькувати — ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док. Словник синонімів української мови
- вигулькувати — ВИГУ́ЛЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГУЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Виринати з води. [Сирени:] Поглянь, царице, З пітьми ночі вниз на хвилі, Млистим блиском заяскрілі, І осяй в’юнкий народ, Що вигулькує із вод (Гете, Фауст, перекл. Словник української мови в 11 томах