1. Словник української мови у 20 томах

викидач

ВИКИДА́Ч, а́, ч.

Пристрій у затворі вогнепальної зброї, який автоматично викидає патронну гільзу після пострілу.

При огляді затвора з викидачем, ударником і запобіжником особливу увагу слід звернути на стан внутрішніх пазів, гнізд і виступів, які не повинні бути забруднені й не повинні мати забоїн (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викидач — викида́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. викидач — -а, ч., спец. Пристосування у затворі вогнепальної зброї, яке автоматично викидає патронну гільзу після пострілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викидач — ВИКИДА́Ч, а́, ч., спец. Пристосування у затворі вогнепальної зброї, яке автоматично викидає патронну гільзу після пострілу. Словник української мови в 11 томах