викуваний
ВИ́КУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́кувати¹.
Меч, викуваний ще скіфськими майстрами, подарували музеєві археологи (із журн.);
Це був той дивний контакт, який виникає між справжніми друзями в роботі, єдність душ, викувана однаковим ставленням до життя, до товаришів, до подій (В. Собко);
* У порівн. Чорні стовбури тополь чорніли проти вогню, ніби викувані з заліза (І. Нечуй-Левицький);
// ви́кувано, безос. пред.
– Не плач, княгине! Ще не викувано того меча, що перетне нитку мого життя! (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викуваний — ви́куваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- викуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викувати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викуваний — Ви́куваний і ви́кутий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викуваний — ВИ́КУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кувати¹. Це був той дивний контакт, який виникає між справжніми друзями в роботі, єдність душ, викувана однаковим ставленням до життя, до товаришів, до подій (Собко, Срібний корабель, 1961, 235); *У порівн. Словник української мови в 11 томах