1. Словник української мови в 11 томах

викуваний

ВИ́КУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кувати¹.

Це був той дивний контакт, який виникає між справжніми друзями в роботі, єдність душ, викувана однаковим ставленням до життя, до товаришів, до подій (Собко, Срібний корабель, 1961, 235);

*У порівн. Чорні стовбури тополь чорніли проти вогню, ніби викувані з заліза (Н.-Лев., II, 1956, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викуваний — ви́куваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. викуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викувати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викуваний — ВИ́КУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́кувати¹. Меч, викуваний ще скіфськими майстрами, подарували музеєві археологи (із журн.); Це був той дивний контакт, який виникає між справжніми друзями в роботі, єдність душ, викувана однаковим ставленням до життя... Словник української мови у 20 томах
  4. викуваний — Ви́куваний і ви́кутий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)