вимолювання
ВИМО́ЛЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вимо́лювати.
Після прочитання другого тому поеми М. Гоголя “Мертві душі” в пам'яті залишається епізод вимолювання Чичиковим свободи у князя та відверта реакція останнього (з навч. літ.);
Вимолювання прощення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимолювання — вимо́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вимолювання — -я, с. Дія за знач. вимолювати. Великий тлумачний словник сучасної мови