вимощений

ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́мостити.

Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (І. Нечуй-Левицький);

Довгий час треба було йти вимощеним стовповим шляхом (Л. Смілянський);

Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав'яних стебел (Григорій Тютюнник);

Перон, вузька, вимощена пощербленою жовтавою плиткою смуга з кількома нефункціональними ліхтарями, колись газовими (Ю. Андрухович);

// ви́мощено, безос. пред.

Під головою високо вимощено подушками, очі можуть втягати в себе чужий краєвид (Н. Королева);

Оцей фортечний мур, бійниці, оці старовинні камені, що ними вимощено двір (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me