1. Словник української мови в 11 томах

вимощений

ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мостити.

Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (Н.-Лев., II, 1956, 390);

Ми розмістилися на возі, добре вимощеному свіжою травою (Шиян, Партиз. край, 1946, 84);

Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав’яних стебел (Тют., Вир, 1964, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимощений — ви́мощений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимощений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимостити. || вимощено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимощений — ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́мостити. Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (І. Нечуй-Левицький); Довгий час треба було йти вимощеним стовповим шляхом (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. вимощений — Ви́мощений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)