1. Словник української мови у 20 томах

винахідниця

ВИНАХІ́ДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до винахі́дник.

– Нехай професор Дубко пошле на допомогу винахідниці когось із своїх асистентів (М. Руденко);

Афіну Палладу греки вважали винахідницею плуга і музичних інструментів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винахідниця — винахі́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. винахідниця — -і. Жін. до винахідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винахідниця — Винахі́дниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. винахідниця — ВИНАХІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до винахі́дник. — Нехай професор Дубко пошле на допомогу винахідниці когось із своїх асистентів (Руд., Вітер.., 1958, 383). Словник української мови в 11 томах