1. Словник української мови в 11 томах

винахідниця

ВИНАХІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до винахі́дник.

— Нехай професор Дубко пошле на допомогу винахідниці когось із своїх асистентів (Руд., Вітер.., 1958, 383).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винахідниця — винахі́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. винахідниця — -і. Жін. до винахідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винахідниця — ВИНАХІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до винахі́дник. – Нехай професор Дубко пошле на допомогу винахідниці когось із своїх асистентів (М. Руденко); Афіну Палладу греки вважали винахідницею плуга і музичних інструментів (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. винахідниця — Винахі́дниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)