винниця
ВИ́ННИЦЯ, і, ж., заст.
1. Підприємство, де виготовляли горілку і спирт; ґуральня.
[Лукерія Степанівна:] Батько брагу від винниці розвозив по дворах (М. Кропивницький);
– Возив мій Гаврилко Ільковою конячкою спирт з винниці (Л. Яновська);
* У порівн. У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Ганна Барвінок).
2. Склад з алкогольними напоями.
Козаки розбили винницю й випустили в мерзлі рівчаки спирт і вино (Ю. Яновський).
3. Виноград.
Найменування винограду – вино, винниця, лоза – або застарілі, або вважаються розмовними професіоналізмами (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винниця — ви́нниця іменник жіночого роду ґуральня; склад алкогольних напоїв; виноградник рідко Орфографічний словник української мови
- винниця — Винокурня, ґуральня, з. караван, сов. спиртзавод; Д. виноградник. Словник синонімів Караванського
- винниця — -і, ж., заст. 1》 Підприємство, де виготовляли горілку і спирт; ґуральня. 2》 Склад з алкогольними напоями. 3》 діал. Виноградник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винниця — Виноградник; підприємство для вироблення горілки Словник застарілих та маловживаних слів
- винниця — Винарня, винокурня, ґуральня Словник синонімів Вусика
- винниця — ГУРА́ЛЬНЯ заст. (спирто-горілчаний завод), ВИ́ННИЦЯ заст., ВИНОКУ́РНЯ заст., КАРАВА́Н заст. — З старої сахарні зроблять ґуральню (М. Коцюбинський); — Возив мій Гаврилко Ільковою конячкою спирт з винниці (Л. Яновська); Конашка.. Словник синонімів української мови
- винниця — Ви́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- винниця — ВИ́ННИЦЯ, і, ж., заст. 1. Підприємство, де виготовляли горілку і спирт; гуральня. [Лукерія Степанівна:] Батько брагу від винниці розвозив по дворах (Кроп., II, 1958, 301); — Возив мій Гаврилко Ільковою конячкою спирт з винниці (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
- винниця — Ви́нниця, -ці ж. 1) Винокурня. Міждо винниці і між броварниці пробіга. Мет. 414. 2) Виноградникъ. Угор. 3) мн. ви́нниці, -ць. = порічки. Шух. І. 109. ум. ви́нничка. Словник української мови Грінченка