випитий

ВИ́ПИТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́пити 1, 3.

Зайво випитий ківш угорського вина з ніжних рук молодої Барбари .. ламав священні вояцькі звичаї (Іван Ле);

Випитий мед потроху розв'язував язики (І. Білик);

І кінські черепи, об'їдені рамена, І очі, випиті шуліками дотла, Ах, коні вороні, не знали ви стремена, В обочинах крутих погибли без сідла! (А. Малишко);

// ви́пито, безос. пред.

І коли вино було випито і борщ та смажена баранина були з'їдені, вони таки справді непомітно вислизнули з хати (М. Чабанівський);

В українців могорич вважався позитивною ознакою різних торговельних угод та договорів. Після того як могорич було випито, договір вважався непорушним (з наук.-попул. літ.).