1. Словник української мови в 11 томах

випитий

ВИ́ПИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́пити.

Зайво випитий ківш угорського вина з ніжних рук молодої Барбари.. ламав священні вояцькі звичаї (Ле, Наливайко, 1957, 74);

І кінські черепи, об’їдені рамена, І очі, випиті шуліками дотла, Ах, коні вороні, не знали ви стремена, В обочинах крутих погибли без сідла! (Мал., II, 1956, 40);

// ви́пито, безос. присудк. сл.

І коли вино було випито і борщ та смажена баранина були з’їдені, вони таки справді непомітно вислизнули з хати (Чаб., Тече вода.., 1961, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випитий — ви́питий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. випитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до випити. || випито, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випитий — ВИ́ПИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́пити 1, 3. Зайво випитий ківш угорського вина з ніжних рук молодої Барбари .. ламав священні вояцькі звичаї (Іван Ле); Випитий мед потроху розв'язував язики (І. Словник української мови у 20 томах