виритий
ВИ́РИТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́рити.
Тисячi рук риють глибокий рiв, з виритої землi росте високий вал (Б. Лепкий);
Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (О. Гуреїв);
Черниш стояв на спостережному пункті, виритому цієї ночі просто в полі за маєтком (О. Гончар);
Петрусь вмить зібрав гамузом різне ганчір'я і кинув його на вириту ямку (К. Гриб);
// ви́рито, безос. пред.
– Я з двору оце побачила – яму вирито під комору (Є. Гуцало);
У роки Великої Вітчизняної війни у Сталінграді до початку серпня 1942 року було вирито 174 тисячі погонних метрів щілин-укриттів, у них могло сховатися не менше 350 тисяч осіб (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виритий — ви́ритий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вирити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виритий — ВИ́РИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рити. Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (Гур., Осок. друзі, 1946, 31). Словник української мови в 11 томах