1. Словник української мови у 20 томах

виритий

ВИ́РИТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́рити.

Тисячi рук риють глибокий рiв, з виритої землi росте високий вал (Б. Лепкий);

Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (О. Гуреїв);

Черниш стояв на спостережному пункті, виритому цієї ночі просто в полі за маєтком (О. Гончар);

Петрусь вмить зібрав гамузом різне ганчір'я і кинув його на вириту ямку (К. Гриб);

// ви́рито, безос. пред.

– Я з двору оце побачила – яму вирито під комору (Є. Гуцало);

У роки Великої Вітчизняної війни у Сталінграді до початку серпня 1942 року було вирито 174 тисячі погонних метрів щілин-укриттів, у них могло сховатися не менше 350 тисяч осіб (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виритий — ви́ритий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вирити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виритий — ВИ́РИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рити. Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (Гур., Осок. друзі, 1946, 31). Словник української мови в 11 томах