1. Словник української мови в 11 томах

виритий

ВИ́РИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рити.

Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (Гур., Осок. друзі, 1946, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виритий — ви́ритий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вирити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виритий — ВИ́РИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́рити. Тисячi рук риють глибокий рiв, з виритої землi росте високий вал (Б. Лепкий); Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (О. Словник української мови у 20 томах