виритий

ви́ритий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до вирити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виритий — ви́ритий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виритий — ВИ́РИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́рити. Тисячi рук риють глибокий рiв, з виритої землi росте високий вал (Б. Лепкий); Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (О. Словник української мови у 20 томах
  3. виритий — ВИ́РИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рити. Вузенька стежка звертає вліво, на кладку через глибокий рівчак, виритий весняними водами (Гур., Осок. друзі, 1946, 31). Словник української мови в 11 томах