висипати

ВИ́СИПАТИ див. висипа́ти.

ВИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СИПАТИ, плю, плеш; мн. ви́сиплють; док.

1. що. Сиплючи, викидати, видаляти що-небудь із чогось або вкидати, поміщати кудись.

Йшла ґаздиня скаржитися на сусідку, що зі злою думкою якоюсь висипає попіл під оборіг (Г. Хоткевич);

Сідає [дівчина] на рові, висипає з пелени нелущені горіхи (С. Васильченко);

Тимко висипав йому в долоню весь тютюн із кисета (Григорій Тютюнник);

Юрій наблизився до казанка, під яким потріскувало сухе ломаччя, і висипав в окріп цілу й порізану на куски рибу (П. Автомонов).

2. що. Виливати з однієї посудини в іншу рідку страву.

Перехоплюючи руками, викручує [дід] з посивілих жарин горщик, схоплює мокрою ганчіркою, одразу висипає у ваганки загуслий куліш (М. Стельмах);

Мати висипала з каструлі в тарілку борщ і поставила її перед Андрійком (із журн.).

3. тільки 3 ос. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з'являтися у великій кількості.

Потяг пішов поволі й зупинився. Ми висипаємо на перон (М. Хвильовий);

Повзуть з хат і діди, і баби, і жінки, і молодиці повибігають, та що то – і дітвора уся висипле з хат (Г. Квітка-Основ'яненко);

Висипавши з приміщення, вони [студенти] побачили перед собою незабутню картину (О. Гончар);

// безос.

Висипало ж їх [молодиць] на баштанища! Комашнею так і ворушаться (І. Микитенко);

// Виступати, з'являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню.

Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Панас Мирний);

Піт рясно висипав йому на чолі (Н. Рибак);

Місяць зійшов великий, круглий. Висипали на чисте небо зорі (Василь Шевчук);

Густо висипали мишій, лобода та інші бур'яни (з газ.);

// З'являтися на шкірі або слизових оболонках (про висип).

Компреси з дідової мазі витягли хворобу чиряками, що густо висипали на паралізованих ногах (О. Бердник).

4. що. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін.

І піднялось тридцять тисяч [запорожців] Ще до сходу сонця, Висипають вал від Дону До самого Донця [Дінця] (С. Руданський);

Не висипає [Івась] окопів, не риє шанців, не бере їх боєм (Панас Мирний);

Наш стародавній звичай – висипати високі могили над визначними померлими постатями (О. Воропай);

– Таку могилу висипали [Тарасу Шевченкові], як дзвіниця (В. Стефаник).

5. що. Посипаючи, вкривати що-небудь чимось.

Висипати стежку піском;

* Образно. Хоч зарані заходилася Катря висипати ними [сльозами] на новий рік своє щастя, а все-таки трохи полегшало на душі (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висипати — Висипа́ти, -па́ю, -па́єш; ви́сипати, ви́сиплю, -сиплеш і -сипиш; ви́сип, ви́сипмо, ви́сипте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. висипати — ВИ́СИПАТИ див. висипа́ти. ВИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СИПАТИ, плю, плеш; мн. ви́сиплять; док. 1. перех. Сиплячи, викидати, видаляти що-небудь з чогось або вкидати, поміщати кудись. Словник української мови в 11 томах
  3. висипати — I [висиепатие] -пл'у, -плеиш, -пл'ут'; нак. -иеп, -иептеи, док. II [виесиепатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  4. висипати — ви́сипати дієслово доконаного виду висипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. висипати — Висипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. висипати, -плю, -пеш, гл. 1) Высыпать, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множествѣ. Словник української мови Грінченка
  6. висипати — I в`исипатидив. висипати. II висип`ати-аю, -аєш, недок., висипати, -плю, -плеш; мн. висиплять; док. 1》 перех.Сиплячи, викидати, видаляти що-небудь із чогось або вкидати, поміщати кудись. 2》 перех. Виливати з однієї посудини в іншу рідку страву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. висипати — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови