висипати

ВИ́СИПАТИ див. висипа́ти.

ВИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СИПАТИ, плю, плеш; мн. ви́сиплють; док.

1. що. Сиплючи, викидати, видаляти що-небудь із чогось або вкидати, поміщати кудись.

Йшла ґаздиня скаржитися на сусідку, що зі злою думкою якоюсь висипає попіл під оборіг (Г. Хоткевич);

Сідає [дівчина] на рові, висипає з пелени нелущені горіхи (С. Васильченко);

Тимко висипав йому в долоню весь тютюн із кисета (Григорій Тютюнник);

Юрій наблизився до казанка, під яким потріскувало сухе ломаччя, і висипав в окріп цілу й порізану на куски рибу (П. Автомонов).

2. що. Виливати з однієї посудини в іншу рідку страву.

Перехоплюючи руками, викручує [дід] з посивілих жарин горщик, схоплює мокрою ганчіркою, одразу висипає у ваганки загуслий куліш (М. Стельмах);

Мати висипала з каструлі в тарілку борщ і поставила її перед Андрійком (із журн.).

3. тільки 3 ос. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з'являтися у великій кількості.

Потяг пішов поволі й зупинився. Ми висипаємо на перон (М. Хвильовий);

Повзуть з хат і діди, і баби, і жінки, і молодиці повибігають, та що то – і дітвора уся висипле з хат (Г. Квітка-Основ'яненко);

Висипавши з приміщення, вони [студенти] побачили перед собою незабутню картину (О. Гончар);

// безос.

Висипало ж їх [молодиць] на баштанища! Комашнею так і ворушаться (І. Микитенко);

// Виступати, з'являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню.

Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Панас Мирний);

Піт рясно висипав йому на чолі (Н. Рибак);

Місяць зійшов великий, круглий. Висипали на чисте небо зорі (Василь Шевчук);

Густо висипали мишій, лобода та інші бур'яни (з газ.);

// З'являтися на шкірі або слизових оболонках (про висип).

Компреси з дідової мазі витягли хворобу чиряками, що густо висипали на паралізованих ногах (О. Бердник).

4. що. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін.

І піднялось тридцять тисяч [запорожців] Ще до сходу сонця, Висипають вал від Дону До самого Донця [Дінця] (С. Руданський);

Не висипає [Івась] окопів, не риє шанців, не бере їх боєм (Панас Мирний);

Наш стародавній звичай – висипати високі могили над визначними померлими постатями (О. Воропай);

– Таку могилу висипали [Тарасу Шевченкові], як дзвіниця (В. Стефаник).

5. що. Посипаючи, вкривати що-небудь чимось.

Висипати стежку піском;

* Образно. Хоч зарані заходилася Катря висипати ними [сльозами] на новий рік своє щастя, а все-таки трохи полегшало на душі (Панас Мирний).