висипати
ВИ́СИПАТИ див. висипа́ти.
ВИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СИПАТИ, плю, плеш; мн. ви́сиплять; док.
1. перех. Сиплячи, викидати, видаляти що-небудь з чогось або вкидати, поміщати кудись.
Йшла газдиня скаржитися на сусідку, що зі злою думкою якоюсь висипає попіл під оборіг (Хотк., II, 1966, 95);
Сідає [дівчина] на рові, висипає з пелени нелущені горіхи (Вас., II, 1959, 294);
Тимко висипав йому в долоню весь тютюн із кисета (Тют., Вир, 1964, 269);
Юрій наблизився до казанка, під яким потріскувало сухе ломаччя, і висипав в окріп цілу й порізану на куски рибу (Автом., Щастя.., 1959, 18).
2. перех. Виливати з однієї посудини в іншу рідку страву.
Перехоплюючи руками, викручує [дід] з посивілих жарин горщик, схоплює мокрою ганчіркою, одразу висипає у ваганки загуслий куліш (Стельмах, І, 1962, 258).
3. тільки 3 ос., неперех. Виходячи, вибігаючи звідки-небудь, з’являтися у великій кількості.
А тут підростають буряки.. Розпочинається полоття; народ висипає на буряки з сапами (Н.-Лев., І, 1956, 83);
Повзуть з хат і діди, і баби, і жінки, і молодиці повибігають, та що то — і дітвора уся висипле з хат (Кв.-Осн., II, 1956, 425);
Висипавши з приміщення, вони [студенти] побачили перед собою незабутню картину (Гончар, Людина.., 1960, 38);
// безос.
Висипало ж їх [молодиць] на баштанища! Комашнею так і ворушаться (Мик., II, 1957, 34);
// Виступати, з’являтися на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню.
Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Мирний, І, 1954, 348);
Піт рясно висипав йому на чолі (Рибак, Час.., 1960, 298);
Великі південні зорі висипали на небі (Кучер, Чорноморці, 1956, 450);
// З’являтися на шкірі або слизових оболонках (про висип).
4. перех. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін.
Тоді козаки саблями да наділками суходіл копали.., Високу могилу висипали (Укр.. думи.., 1955, 29);
Не висипає [Івась] окопів, не риє шанців, не бере їх боєм (Мирний, І, 1949, 181);
— Таку могилу висипали [Т. Г. Шевченкові], як дзвіниця (Стеф., І, 1949, 199).
5. перех. Посипаючи, вкривати що-небудь чимось.
Висипати стежку піском; *Образно. Хоч зарані заходилася Катря висипати ними [сльозами] на новий рік своє щастя, а все-таки трохи полегшало на душі (Мирний, IV, 1955, 298).
Значення в інших словниках
- висипати — ви́сипати дієслово доконаного виду висипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- висипати — I [висиепатие] -пл'у, -плеиш, -пл'ут'; нак. -иеп, -иептеи, док. II [виесиепатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
- висипати — I в`исипатидив. висипати. II висип`ати-аю, -аєш, недок., висипати, -плю, -плеш; мн. висиплять; док. 1》 перех.Сиплячи, викидати, видаляти що-небудь із чогось або вкидати, поміщати кудись. 2》 перех. Виливати з однієї посудини в іншу рідку страву. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висипати — ВИ́СИПАТИ див. висипа́ти. ВИСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СИПАТИ, плю, плеш; мн. ви́сиплють; док. 1. що. Сиплючи, викидати, видаляти що-небудь із чогось або вкидати, поміщати кудись. Словник української мови у 20 томах
- висипати — ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- висипати — Висипа́ти, -па́ю, -па́єш; ви́сипати, ви́сиплю, -сиплеш і -сипиш; ви́сип, ви́сипмо, ви́сипте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- висипати — Висипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. висипати, -плю, -пеш, гл. 1) Высыпать, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множествѣ. Словник української мови Грінченка