висипати

ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.; ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм. (швидко й непомітно); ВИПУ́РХУВАТИ (швидко та легкою ходою). — Док.: ви́бігти, ви́летіти, ви́хопитися, ви́скочити, ви́сипати, ви́порснути, ви́нестися, ви́мкнутися, ви́хватитися, ви́котитися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́шмигнути розм. ви́пурхнути, ви́метнутися, ви́линути. Із кущів хутко вибігають козаки (С. Васильченко); Левко схопив шапку й вилетів з хати (М. Стельмах); З рожнами, з вилами.. вихоплювалися з шелюгів хуторяни (О. Гончар); Люди й коні вискакували з табору, неначе з пожежі (І. Нечуй-Левицький); Перелякана його (Святослава) криком, Малуша випорснула з світлиці (С. Скляренко); Вийшов (тюрк) слідом за Гусейном, що кулею винісся з хати (О. Досвітній); Безгучно і прудко.. вимкнулася (перекупка) з кімнати у двір (Леся Українка); У бокові двері.. раптом вихватились двоє охоронників (А. Головко); З хат викочувалися, мов вихор, дівчата та хлопці (М. Чабанівський); В одну мить (Микола) вислизнув з куреня (Ю. Збанацький); Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори, перебіжить попід ногами.. й знов повзне в ямку (І. Франко); Дзвінко випурхнули (з тролейбуса) дівчатка (Є. Кротевич); Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (М. Чабанівський); — Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, — сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький).

ВИЛИВА́ТИ (видаляти рідину з посуду, заглибини, приміщення тощо), ВІДЛИВА́ТИ, ВИХЛЮ́ПУВАТИ (хлюпаючи); ВИБО́ВТУВАТИ (бовтаючи); ВИПЛІ́СКУВАТИ (різкими рухами); ВИЧЕ́РПУВАТИ (черпаючи чим-небудь); ВИБИРА́ТИ (за кілька або багато прийомів); ВИСИПА́ТИ (про страву — з однієї посудини в іншу). — Док.: ви́лити, ви́лляти, відли́ти, ви́хлюпати, ви́бовтати, ви́плеснути, ви́плескати, ви́черпати, ви́брати, ви́сипати. Маруся вхопила Соломіїне відро і вилила воду в криницю (І. Нечуй-Левицький); В мокрому трюмі конопатять, відливають воду (О. Довженко); Вони вихлюпували коряками воду з човнів (С. Добровольський); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває, а половину випліскує Василеві на кожух (Г. Хоткевич); Вичерпують касками воду (з окопів) солдати (І. Нехода); Вибрав (Федя) бляшанкою воду (з човна) (М. Трублаїні); Висипати з тарілки борщ.

З'ЯВИ́ТИСЯ (утворившись, стати помітним), ПОЯВИ́ТИСЯ, ПОКАЗА́ТИСЯ, ВИ́СТУПИТИ, ПРОСТУПИ́ТИ, ВИ́ЯВИТИСЯ заст.; ВИ́НИКНУТИ (звідкись); ВИ́РИНУТИ (ВИ́РНУТИ), ВИ́НИРНУТИ (несподівано звідкись); ВИ́ПЛИСТИ (ВИ́ПЛИВТИ) (повільно звідкись); ВИ́СКОЧИТИ розм. (несподівано на поверхні чогось); ВИ́СИПАТИ, ВИ́РОЇТИСЯ (у великій кількості). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, пока́зуватися, виступа́ти, проступа́ти, виявля́тися, виника́ти, вирина́ти, виплива́ти, виска́кувати, висипа́ти, виро́юватися. На скронях з'явилася сивина; Оникій перший набирає ложку, бере в рот, але раптом весь червоніє, на очах його показуються сльози (І. Багмут); Щодня вона міцніла, іноді на білому, як полотно, лиці виступить рум'янець (К. Гордієнко); Помчав (кінь) легкою пір'їною.., — тільки на мить поринаючи в долини й знову виникаючи на горбах (Л. Смілянський); Старшина на конях виринала то тут, то там (О. Маковей); Нарешті хутір неясно виплив з метелиці (М. Стельмах); Кайдашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила ґуля (І. Нечуй-Левицький).

ПРОСТУПА́ТИ на чому, на що, де (з'являтися на поверхні чого-небудь перев. із середини), ВИСТУПА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ що; ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (про рідину); ВИПИРА́ТИ розм. (дуже чітко); ВИСИПА́ТИ (у великій кількості, на всій поверхні; місцями). — Док.: проступи́ти, ви́ступити, покри́ти, просочи́тися, ви́сипати. Від напруги голова йому стала наливатися чимсь важким. Почував, що на грудях проступає піт (І. Микитенко); Знала дівчинка в лісі дуб, з якого виступає сік (О. Донченко); Його низьке чоло.. покрили зморшки (М. Коцюбинський); Кров швидко просочувалась крізь полотно (А. Шиян); Це був таки хліб, зерно, а не зморшкуваті замірки, це було колосся, з якого випирало, лупато дивилося зерно (П. Дорошко); Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Панас Мирний). — Пор. 1. пробива́тися.

ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.; ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм. (швидко й непомітно); ВИПУ́РХУВАТИ (швидко та легкою ходою). — Док.: ви́бігти, ви́летіти, ви́хопитися, ви́скочити, ви́сипати, ви́порснути, ви́нестися, ви́мкнутися, ви́хватитися, ви́котитися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́шмигнути розм. ви́пурхнути, ви́метнутися, ви́линути. Із кущів хутко вибігають козаки (С. Васильченко); Левко схопив шапку й вилетів з хати (М. Стельмах); З рожнами, з вилами.. вихоплювалися з шелюгів хуторяни (О. Гончар); Люди й коні вискакували з табору, неначе з пожежі (І. Нечуй-Левицький); Перелякана його (Святослава) криком, Малуша випорснула з світлиці (С. Скляренко); Вийшов (тюрк) слідом за Гусейном, що кулею винісся з хати (О. Досвітній); Безгучно і прудко.. вимкнулася (перекупка) з кімнати у двір (Леся Українка); У бокові двері.. раптом вихватились двоє охоронників (А. Головко); З хат викочувалися, мов вихор, дівчата та хлопці (М. Чабанівський); В одну мить (Микола) вислизнув з куреня (Ю. Збанацький); Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори, перебіжить попід ногами.. й знов повзне в ямку (І. Франко); Дзвінко випурхнули (з тролейбуса) дівчатка (Є. Кротевич); Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (М. Чабанівський); — Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, — сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький).

ВИЛИВА́ТИ (видаляти рідину з посуду, заглибини, приміщення тощо), ВІДЛИВА́ТИ, ВИХЛЮ́ПУВАТИ (хлюпаючи); ВИБО́ВТУВАТИ (бовтаючи); ВИПЛІ́СКУВАТИ (різкими рухами); ВИЧЕ́РПУВАТИ (черпаючи чим-небудь); ВИБИРА́ТИ (за кілька або багато прийомів); ВИСИПА́ТИ (про страву — з однієї посудини в іншу). — Док.: ви́лити, ви́лляти, відли́ти, ви́хлюпати, ви́бовтати, ви́плеснути, ви́плескати, ви́черпати, ви́брати, ви́сипати. Маруся вхопила Соломіїне відро і вилила воду в криницю (І. Нечуй-Левицький); В мокрому трюмі конопатять, відливають воду (О. Довженко); Вони вихлюпували коряками воду з човнів (С. Добровольський); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває, а половину випліскує Василеві на кожух (Г. Хоткевич); Вичерпують касками воду (з окопів) солдати (І. Нехода); Вибрав (Федя) бляшанкою воду (з човна) (М. Трублаїні); Висипати з тарілки борщ.

З'ЯВИ́ТИСЯ (утворившись, стати помітним), ПОЯВИ́ТИСЯ, ПОКАЗА́ТИСЯ, ВИ́СТУПИТИ, ПРОСТУПИ́ТИ, ВИ́ЯВИТИСЯ заст.; ВИ́НИКНУТИ (звідкись); ВИ́РИНУТИ (ВИ́РНУТИ), ВИ́НИРНУТИ (несподівано звідкись); ВИ́ПЛИСТИ (ВИ́ПЛИВТИ) (повільно звідкись); ВИ́СКОЧИТИ розм. (несподівано на поверхні чогось); ВИ́СИПАТИ, ВИ́РОЇТИСЯ (у великій кількості). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, пока́зуватися, виступа́ти, проступа́ти, виявля́тися, виника́ти, вирина́ти, виплива́ти, виска́кувати, висипа́ти, виро́юватися. На скронях з'явилася сивина; Оникій перший набирає ложку, бере в рот, але раптом весь червоніє, на очах його показуються сльози (І. Багмут); Щодня вона міцніла, іноді на білому, як полотно, лиці виступить рум'янець (К. Гордієнко); Помчав (кінь) легкою пір'їною.., — тільки на мить поринаючи в долини й знову виникаючи на горбах (Л. Смілянський); Старшина на конях виринала то тут, то там (О. Маковей); Нарешті хутір неясно виплив з метелиці (М. Стельмах); Кайдашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила ґуля (І. Нечуй-Левицький).

ПРОСТУПА́ТИ на чому, на що, де (з'являтися на поверхні чого-небудь перев. із середини), ВИСТУПА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ що; ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (про рідину); ВИПИРА́ТИ розм. (дуже чітко); ВИСИПА́ТИ (у великій кількості, на всій поверхні; місцями). — Док.: проступи́ти, ви́ступити, покри́ти, просочи́тися, ви́сипати. Від напруги голова йому стала наливатися чимсь важким. Почував, що на грудях проступає піт (І. Микитенко); Знала дівчинка в лісі дуб, з якого виступає сік (О. Донченко); Його низьке чоло.. покрили зморшки (М. Коцюбинський); Кров швидко просочувалась крізь полотно (А. Шиян); Це був таки хліб, зерно, а не зморшкуваті замірки, це було колосся, з якого випирало, лупато дивилося зерно (П. Дорошко); Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Панас Мирний). — Пор. 1. пробива́тися.