висип

НА́СИП (штучне земляне підвищення продовгастої форми), ВИ́СИП рідше; ВАЛ (довгий і високий насип). Спинитись би на цьому полустанку, з вагона вийти, насипом пройти (Н. Забіла); А в степ широкий, за обрії, тікає висип залізничний (Л. Первомайський); Поляки обкопали свій табір валами (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висип — ви́сип іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. висип — -у, ч. 1》 мед. Дрібні плямки, пухирці, гноячки і т. ін., що з'являються на шкірі або слизових оболонках внаслідок зовнішніх (вплив температури, кислот, лугів) або внутрішніх (деякі загальні інфекційні захворювання, отруєння і т. ін.) причин. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висип — ВИ́СИП, у, ч. 1. Дрібні плямки, пухирці, гноячки і т. ін., що з'являються на шкірі або слизових оболонках унаслідок зовнішніх (вплив температури, кислот, лугів і т. ін.) або внутрішніх (деякі інфекційні захворювання, отруєння і т. ін.) причин. Словник української мови у 20 томах
  4. висип — ВИ́СИП, у, ч. 1. мед. Дрібні плямки, пухирці, гноячки і т. ін., що з’являються на шкірі або слизових оболонках внаслідок зовнішніх (вплив температури, кислот, лугів) або внутрішніх (деякі загальні інфекційні захворювання, отруєння і т. ін.) причин. Словник української мови в 11 томах
  5. висип — Ви́сип, -пу м. Насыпь. Турок наробив такі високі висипи, от як би хата. Брацл. у. Словник української мови Грінченка