1. Словник української мови у 20 томах

вискалювати

ВИСКА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВИСКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СКАЛИТИ, лю, лиш, док., що.

Те саме, що вишкіря́ти.

Вони [гості] навперебій почали лякати дитину, роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи зуби (О. Донченко);

Настовбурчив [Лев] свою гриву, вискалив зуби (з казки);

Над ним [боярином] стояв кровавий [закривавлений] медвідь, вискаливши свої страшенні зуби і ревучи на весь ліс з болю (І. Франко);

Вовк вискалив зуби i осiв на заднi лаби, але не одходив (М. Коцюбинський).

◇ (1) Виска́лювати (вискаля́ти) / ви́скалити зу́би, зневажл. – сміятися або посміхатися, перев. жартуючи.

Полюбила москаля, Та ще й зуби вискаля [вискалює]! (Т. Шевченко);

– А парубкам з дівчатами сідати? – питав один парубок, вискаливши зуби (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він знову приносить півторбини оладків, канючить, вискаливши зуби: “Федоте, зроби шаблю” (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискалювати — виска́лювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вискалювати — -юю, -юєш і рідко вискаляти, -яю, -яєш, недок., вискалити, -лю, -лиш, док., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби). Вискаляти зуби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вискалювати — (зуби) див. скалити Словник чужослів Павло Штепа
  4. вискалювати — виска́лювати (вискаля́ти) / ви́скалити зу́би, зневажл. Сміятися або посміхатися. Полюбила москаля, Та ще й зуби вискаля! (Т. Шевченко); — А парубкам з дівчатами сідати? — питав один парубок, вискаливши зуби (Г. Фразеологічний словник української мови
  5. вискалювати — ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла — розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИ рідше, ОЩИРЯ́ТИ рідко, ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИ рідше, ОСКАЛЯ́ТИ рідше, ОШКІРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вискалювати — ВИСКА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ВИСКАЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок., ВИ́СКАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби). Вони [гості] навперебій почали лякати дитину, роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи зуби (Донч. Словник української мови в 11 томах