висмикнутий

ВИ́СМИКНУТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́смикнути.

Улита й тепер приставила стіл в куток і звеліла наймитові внести сіна та добрий пучок пшениці та жита, висмикнутий з стіжка (І. Нечуй-Левицький);

На цій грядці росли буряки. Ой, як шкода було проривати їх ранньою весною! Кожний висмикнутий корінець лускався з тихим тріскотом, як електрична іскра з гребінця (О. Донченко);

Я був неначе щепа, висмикнута з землі й повернута на старе місце. Земля та сама, сонце те саме, деревця поруч ті самі, а коріння вростає важко (Ю. Мушкетик);

// ви́смикнуто, безос. пред.

* Образно. Андрій повертався назад з легким серцем – прокляту занозу з того серця висмикнуто (І. Багряний).