витати
ВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., книжн.
1. Літати, ширяти в повітрі.
Орел за хмарами витав, Неначе вперше так літав (П. Грабовський);
На деревах скачуть казкові папуги, граються мавпи, понад пишними квітами витають, ніби мініатюрні психеї, небачені метелики (О. Бердник).
2. заст. Перебувати, бути присутнім, жити де-небудь.
Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько – Де милий витає (Л. Боровиковський).
3. Бути відчутним, незримо присутнім де-небудь.
Вони [хлопці-підлітки] наповнили голосом тихий дідинець, де беззвучно витали тіні мерців (М. Грушевський);
Та як ти далеко, запашний мій раю, Де радість витає, сміється блакить (М. Зеров);
// Носитися десь (про думки, мрії і т. ін.).
Думки її витали десь далеко-далеко, а сама була близько-близько, так мені здавалося (Ю. Мушкетик);
Іншим разом Местиша знайшов би для жони втішне слівце, але нині думка його витала десь-інде (І. Білик).
◇ (1) Вита́ти (літа́ти, рідко ширя́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях і т. ін.):
а) сприймати дійсність нереально, наївно.
[Марфа Варфоломіївна:] Ти ще й досі у хмарах літаєш, а я вже .. перейшла на практичний ґрунт (М. Кропивницький);
А в кого ж було питати [поради]? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Муратов);
І консисторія бере хабарі? – Ви просто дитина! І досі в емпіреях витаєте! (М. Стельмах);
Треба бути практичним, а не витати в небесах, треба просто рятуватися, перебути якийсь час у підпіллі (М. Ю. Тарновський);
б) перебувати у стані замріяності, втрачати здатність зосередитися на чому-небудь реальному.
[Дубина:] Так от, розказую Юлічці про цей чудовий витвір природи [рідкісну квітку], а вона наче у захмарних висях витає (З. Мороз);
– Вони [теоретики] кричали: не на землі Каргат живе, а ширяє десь у позахмарному просторі (Ю. Шовкопляс);
Він розповідав про режим прокатки, а сам витав десь у хмарах, бачив тільки її [Лесині] променисті очі (А. Хижняк);
– Отакий, як ти оце, в мене брат був... Не думав про себе, все тільки у високих сферах витав (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- витати — вита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витати — КН. жити, перебувати; (у хмарах) УР. літати, ширяти, носитися. Словник синонімів Караванського
- витати — -аю, -аєш, недок., книжн. 1》 заст. Перебувати, бути присутнім, жити де-небудь. 2》 Літати, ширяти в повітрі. 3》 Бути відчутним, незримо присутнім де-небудь. Витати думкою. Витати в емпіреях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витати — витати (витаты) жити, проживати, гостювати Словник застарілих та маловживаних слів
- витати — вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Фразеологічний словник української мови
- витати — БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- витати — Вита́ти, -та́ю, -та́єш де (ширяти), але вітати кого з чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- витати — ВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., книжн. 1. заст. Перебувати, бути присутнім, жити де-небудь. Рано спати клала [мати дочку].. І всю ніченьку над нею витала, не спала. (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- витати — Витати, -таю, -єш гл. Носиться. Нехай душі козацькії в Украйні витають. Шевч. 4. Словник української мови Грінченка