вихідний

ВИХІДНИ́Й, а́, е́.

1. Який служить для виходу (у 1 знач.).

Дзвінок. Наталя виходить з їдальні, йде у вихідні двері й повертається до кімнати з листом (І. Микитенко);

З тих дверей, що були поруч з вихідними і яких Лундик не помічав до цієї хвилини, вийшов кремезний чоловік у засмальцьованім, колись, видно, білім фартусі (Т. Осьмачка);

Вони рушили коридором до вихідного люка (О. Бердник).

2. Пов'язаний із виходом (у 3 знач.).

Вихідний примірник.

3. Вільний від роботи або навчання (про день).

Барабаш і Микола Калач увечері проти вихідного дня пішли до Уляни (Л. Смілянський);

// у знач. ім. вихідни́й, но́го, ч.; мн. вихідні́, них, розм. День, вільний від роботи або навчання.

– У вихідний їду рибалити, – рішуче заявив він (О. Донченко);

Тато ж для свят, для вихідних, коли можна не відходити од нього й на крок, .. ні з ким не було Васькові так цікаво, як із татом (А. Дімаров);

// у знач. присудка, розм. Який користується своїм вільним від роботи або навчання днем.

Ованес цього дня був вихідний (Яків Баш);

[Варвара:] Я сьогодні вихідна, працювала в неділю (О. Корнійчук).

4. Від якого або з якого починається що-небудь; початковий.

Коли вщухла пекельна громовиця і наші війська з вихідних позицій рушили вперед, з'ясувалося: не все згоріло, не все перемололося у ворожій обороні (Є. Доломан).

5. Признач. для одягання, взування у святкові дні, в урочистих випадках або для виходу в театр, у гості і т. ін.

Вона надіне спідницю і вихідну білу кофточку (І. Муратов);

Уляна на радощах надумала збігати одного дня .. на базар, виміняти для чоловіка на зиму хоч якісь черевики, .. прихопила з його дозволу вихідний костюм (Микита Чернявський).

6. канц. Який посилається з установи (про документ, ділові папери і т. ін.).

– Сам ти премудрості кладезь, і мені незмірне жаль, що марнуєш кращі роки свої на писання вихідних та вхідних паперів... А твій талант, сину? Де він? (Б. Левін);

– Слухай, хто у нас вихідною документацією завідує? (А. Крижанівський).