1. Словник української мови у 20 томах

вищиряти

ВИЩИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВИЩИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЩИРИТИ, рю, риш, док., що, розм.

Те саме, що вишкіря́ти.

Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (І. Нечуй-Левицький);

Ото старий Клименко й зрадів був, і зуби вищирив, як той вовк (Д. Бузько);

В хижій посмішці вищирила [Сянка] білі зуби (Г. Колісник);

* Образно. Ота книжна погорда до селянина і його кревної праці породила в мені першу відразу до пихи, де б не вищирювала вона свої ікла (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вищиряти — вищиря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вищиряти — -яю, -яєш, недок., вищирити, -рю, -риш, док., перех. Розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу відкривати, показувати (зуби). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вищиряти — див. шкірити Словник синонімів Вусика
  4. вищиряти — ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла — розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИ рідше, ОЩИРЯ́ТИ рідко, ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИ рідше, ОСКАЛЯ́ТИ рідше, ОШКІРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вищиряти — ВИЩИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЩИРИТИ, рю, риш, док., перех. Розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу відкривати, показувати (зуби). Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (Н.-Лев., III, 1956, 80); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. вищиряти — Вищиря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. вищирити, -рю, -риш, гл. = вишкіряти, вишкірити. Вищирив зуби, як циганські діти до місяця. Ном. № 12637. Вищирив зуби, як печене порося. Ном. 12637. Словник української мови Грінченка