владно

ВЛА́ДНО.

1. Присл. до вла́дний.

Щось наказував [Мемет] різким скрипучим голосом, коротко і владно, як пан служебці (М. Коцюбинський);

Я вступив до університету, обрав долю кібернетика. Ця наука владно вторгалася у свідомість людства, в техніку (О. Бердник);

* Образно. Весна крокувала владно, непереможно (О. Донченко);

Владно й яскраво спалахнула радість волі... Почалися спогади про те, коли й як покинули тепер ніби вільну вже країну (Д. Бузько).

2. Наполегливо, вимогливо.

Голосно і владно дзвонить окремий палацовий телефон (В. Винниченко);

Посіявши довкола таку безліч смертей, життя владно продиктувало їм свої закони. Іван і Уляна вирішили стати подружжям (О. Довженко);

Нова соціальна та економічна ситуація владно диктувала необхідність докорінного оновлення, а в особі художника Леонардо із Вінчі постала людина, яка могла і покликана була спробувати здійснити це оновлення (з наук. літ.).