владник
ВЛА́ДНИК, а, ч.
1. діал. Володар (у 2 знач.).
Зрадлива та богиня, Та Муза! .. Не вір мелодії, що з струн її дзвенить: “Ти будеш майстром, будеш паном тонів, І серць володарем, і владником мільйонів” (І. Франко);
Маркура Пупань з сивими довгими вусами, по чорній одній смужці в кожнім, ще й на своїм чорнім Ремезі як був владником і царем над нами, так і залишався (Т. Осьмачка).
2. рідко. Представник влади (у 1, 2 знач.).
Однозначне політичне витлумачення національної ідеї неодмінно зумовлює наївне, спрощене на користь владників, позакритичне уявлення про їхню немовби природну легітимність (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- владник — вла́дник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- владник — -а, ч., діал. Володар (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- владник — див. начальник Словник синонімів Вусика
- владник — ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., ВЛА́ДНИК діал. Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І. Словник синонімів української мови
- владник — ВЛА́ДНИК, а, ч., діал. Володар (у 2 знач.). І почав Іван проклинати той чудовий дар [перстень].., котрий тепер стався.. всемогучим владником його тіла і душі (Фр., III, 1950, 180). Словник української мови в 11 томах