владний

ВЛА́ДНИЙ, а, е, ВЛА́ДЕН, дна, дне.

1. Прикм. до вла́да.

У містах обласного підпорядкування владна вертикаль переривається: там діють органи місцевого самоврядування (з наук. літ.);

Відносини, що засновані на владному підпорядкуванні, не можуть бути цивільно-правовими (з наук. літ.);

// Пов'язаний з владою (у 2 знач.).

Простір мови поділяється на дві частини, два дискурси: владний і позавладний (або безвладний) (з наук. літ.);

За владними баталіями простежується важлива тенденцiя: послаблюється вплив глави держави на законодавчий орган (з газ.).

2. перев. у знач. пред., також з інфін. Який має право здійснювати що-небудь, розпоряджатися ким-, чим-небудь.

Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Проїжджатиме трасою той, хто спитати владен, гляне: невже він і досі стоїть, собор отой химерний? (О. Гончар);

І обрушає пам'ять простопадна ту скрушну душу, що єдина владна спинити нас і наказати: жди (В. Стус).

3. Який виражає владу, волю, рішучість.

Погляд у начальника був владний і голос категоричний – такий спуску не дасть! (Б. Антоненко-Давидович);

Та раптом громом розкололо тишу. І я почув суворий, владний клич: “Куди ідеш?” – Спинився і не дишу (В. Симоненко);

* Образно. Ритмічно цокають копита сонячних коней об твердь кришталевого неба, і чується владне іржання, і ковані вогнем колеса візка Геліоса підстрибують на віковому шляху, натикаючись на сузір'я (О. Бердник).

4. Здатний, схильний нав'язувати свою волю, підкоряти собі.

[Гільда:] О мій пане! Чи смію ж я, покірная раба І воєводи славного дружина, Такий бенкет блискучий зневажать? А що сумна – то не моя провина, І серцю я не владна наказать... (І. Кочерга);

Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Ірина Вільде);

Люто блимнув очима Замбул, бо перед султаном уже стояла не злякана жалюгідна жінка, а владна валіде – володарка двору (Р. Іваничук);

Олександр був владним князем і розумів, що у воєнний час потрібна міцна влада (з навч. літ.).

5. перен. Переконливий, сильний; впливовий.

І дивувались науці Його, бо Слово Його було владне (Біблія. Пер. І. Огієнка).