владний

вла́дний

[владнией]

м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владний — (який має владу, силу волі) повновладний, (вирішує все сам) диктаторський, авторитарний. Словник синонімів Полюги
  2. владний — вла́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. владний — (хто) владолюбний, самовладний; (голос) імперативний, безапеляційний, ультимативний; (- структуру) адміністративний, державний; пі АВТОРИТАРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. владний — -а, -е. Здатний, схильний нав'язувати свою волю, підкоряти собі. || Який виражає владу, волю, рішучість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. владний — ВЛА́ДНИЙ, а, е, ВЛА́ДЕН, дна, дне. 1. Прикм. до вла́да. У містах обласного підпорядкування владна вертикаль переривається: там діють органи місцевого самоврядування (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. владний — ВЛА́ДНИЙ (який має владу; здатний нав'язувати свою волю), ВСЕВЛА́ДНИЙ, ПОВНОВЛА́ДНИЙ, МОЖНОВЛА́ДНИЙ, АВТОРИТА́РНИЙ книжн., ДИКТА́ТОРСЬКИЙ (з необмеженою владою). Владна Дідона їх прийняла у свої володіння (М. Словник синонімів української мови
  7. владний — Вла́дний, -на, -не; -ні, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. владний — ВЛА́ДНИЙ, а, е. Здатний, схильний нав’язувати свою волю, підкоряти собі. Олександр був владним князем і розумів, що у воєнний час потрібна міцна влада (Іст. Словник української мови в 11 томах