1. Словник синонімів української мови

владний

ВЛА́ДНИЙ (який має владу; здатний нав'язувати свою волю), ВСЕВЛА́ДНИЙ, ПОВНОВЛА́ДНИЙ, МОЖНОВЛА́ДНИЙ, АВТОРИТА́РНИЙ книжн., ДИКТА́ТОРСЬКИЙ (з необмеженою владою). Владна Дідона їх прийняла у свої володіння (М. Зеров); Владні структури держави; Рота цілу ніч не спала, готуючись на ранок стати перед грізні очі всевладного командира (Я. Качура); І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Леся Українка); Авторитарна держава; Диктаторський режим.

ВЛА́ДНИЙ (про тон, жест і т. ін. — в якому виражається усвідомлення влади, значимості тощо), АВТОРИТЕ́ТНИЙ, НАЧА́ЛЬНИЦЬКИЙ. Капітана не можна було впізнати. Голос його зробився суворий і владний (О. Донченко); Арсен Тугай, колгоспний агроном, зайшов хазяйновито, владним поглядом окинув столики (Є. Гуцало); Головний інженер знав: що авторитетнішим тоном він розмовляє з директором, то швидше той стає поміркованим (Ю. Шовкопляс); — Чи не спромоглися б ви привезти мені кілька хур битого каміння своїми волами та кіньми?.. — говорив писар вже не начальницьким, а благаючим солоденьким голосом (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владний — (який має владу, силу волі) повновладний, (вирішує все сам) диктаторський, авторитарний. Словник синонімів Полюги
  2. владний — вла́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. владний — (хто) владолюбний, самовладний; (голос) імперативний, безапеляційний, ультимативний; (- структуру) адміністративний, державний; пі АВТОРИТАРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. владний — [владнией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. владний — -а, -е. Здатний, схильний нав'язувати свою волю, підкоряти собі. || Який виражає владу, волю, рішучість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. владний — ВЛА́ДНИЙ, а, е, ВЛА́ДЕН, дна, дне. 1. Прикм. до вла́да. У містах обласного підпорядкування владна вертикаль переривається: там діють органи місцевого самоврядування (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. владний — Вла́дний, -на, -не; -ні, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. владний — ВЛА́ДНИЙ, а, е. Здатний, схильний нав’язувати свою волю, підкоряти собі. Олександр був владним князем і розумів, що у воєнний час потрібна міцна влада (Іст. Словник української мови в 11 томах