1. Словник української мови в 11 томах

владник

ВЛА́ДНИК, а, ч., діал. Володар (у 2 знач.).

І почав Іван проклинати той чудовий дар [перстень].., котрий тепер стався.. всемогучим владником його тіла і душі (Фр., III, 1950, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владник — вла́дник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. владник — -а, ч., діал. Володар (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. владник — ВЛА́ДНИК, а, ч. 1. діал. Володар (у 2 знач.). Зрадлива та богиня, Та Муза! .. Не вір мелодії, що з струн її дзвенить: “Ти будеш майстром, будеш паном тонів, І серць володарем, і владником мільйонів” (І. Словник української мови у 20 томах
  4. владник — див. начальник Словник синонімів Вусика
  5. владник — ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., ВЛА́ДНИК діал. Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І. Словник синонімів української мови