власник

ВЛА́СНИК, а, ч.

1. чого і без дод. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння.

Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників (Панас Мирний);

В кабінеті пана Шварцберга, власника кількох найбільших у країні заводів, було гарно й затишно (Д. Бузько);

Дивне збіговисько, – власник пивниці справді разюче скидається на Керенського (Б. Антоненко-Давидович);

Книжки свідчили, що їхній власник – людина демократичних поглядів (М. Олійник);

Приватний вищий навчальний заклад є здебільшого власником свого майна, тоді як державний – лише його розпорядником (з наук. літ.);

Власник завжди залишається вільним, доки він володіє своїм майном (з газ.);

// Хазяїн когось (перев. людей, тварин).

Рим був також і жандармом античного й ранньосередньовічного світу, фортецею, за чиїми гранітними мурами зібралися торговці, наглядачі й власники рабів (І. Білик);

Довго розпитували та й побачили, що не сходиться дещо в погоничів: ні з тим, чиї воли, ні з тим, чому власники не самі женуть (В. Барка);

// Особа, якій властиве щось.

Власник грубого голосу пішов на подвір'я, вимахуючи мітлою (І. Франко);

Максимові цей голос видався знайомим, тільки зміненим від жаху так, що тяжко було розпізнати, хто ж саме був його власник (І. Багряний);

Василь скочив з кручі вниз, підійшов до власника лисини (О. Бердник);

Вона припала поглядом до Антонового профілю. У відповідь профіль замерехтів тисячею незаперечних подробиць-доказів, які однозначно свідчили про змовницьку натуру його власника (Л. Дереш).

2. Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими.

Кінчається старого віку гніт. Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Дорошко);

Холод потрапив, як кепкував над собою сам, в становище дрібного власника, який ховається з своїм винаходом в комірчині (О. Гончар);

У той час, як Швейк купав Макса, полковник, колишній власник, страшенно казився й погрожував, що віддасть до воєнного суду того, хто вкрав собаку (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власник — (який має власне майно) господар, хазяїн. Словник синонімів Полюги
  2. власник — власник – володар Власником називають того, кому належить певна річ, майно. Власник окулярів, власник фірми. Вживається цей іменник і для позначення особи, яка вирізняється якоюсь характерною прикметою. Власник розкішної бороди, власник низького голосу. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. власник — вла́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. власник — (майна) господар, посідач, володільник, д. володілець, властитель, властивець, ок. володар; (у спілці) співвласник. Словник синонімів Караванського
  5. власник — [власниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  6. власник — -а, ч. 1》 чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. || Особа, якій властиве щось. 2》 Людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. власник — див. хазяїн Словник синонімів Вусика
  8. власник — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Словник синонімів української мови
  9. власник — Вла́сник, -ка; -ники, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. власник — ВЛА́СНИК, а, ч. 1. чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. Я більшу частину дня пролежав, думаючи про... Словник української мови в 11 томах
  11. власник — рос. собственник наявність у юридичної чи фізичної особи права власності на матеріальні, природні, культурні, духовні цінності, здатність виступати В., розпорядником майнових та інших цінностей. Eкономічна енциклопедія
  12. власник — Власник, -ка м. 1) Собственникъ, владѣтель. Желех. 2) Властитель, довѣренное лицо властителя? і прошу я царя хана і цариці ханиці і власників їх.... (Заговоръ). Чуб. І. 121. Словник української мови Грінченка