1. Словник української мови в 11 томах

власник

ВЛА́СНИК, а, ч.

1. чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння.

Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників (Мирний, IV, 1955, 349);

Власники душ.. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (Коцюб., І, 1955, 335);

Власниками засобів виробництва, господарями всіх багатств, що виробляються при соціалізмі, є самі трудящі (Ком. Укр., 1, 1962, 24);

// Особа, якій властиве щось.

Власник грубого голосу пішов на подвір’я, вимахуючи мітлою (Фр., VI, 1951, 160).

2. Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими.

Під виглядом рівності людської особи взагалі буржуазна демократія проголошує формальну або юридичну рівність власника і пролетаря.. (Ленін, 31, 1951, 119);

Кінчається старого віку гніт. Раб кинув виклик власнику і богу (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власник — (який має власне майно) господар, хазяїн. Словник синонімів Полюги
  2. власник — власник – володар Власником називають того, кому належить певна річ, майно. Власник окулярів, власник фірми. Вживається цей іменник і для позначення особи, яка вирізняється якоюсь характерною прикметою. Власник розкішної бороди, власник низького голосу. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. власник — вла́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. власник — (майна) господар, посідач, володільник, д. володілець, властитель, властивець, ок. володар; (у спілці) співвласник. Словник синонімів Караванського
  5. власник — [власниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  6. власник — -а, ч. 1》 чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. || Особа, якій властиве щось. 2》 Людина, яка прагне цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. власник — ВЛА́СНИК, а, ч. 1. чого і без дод. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. Я більшу частину дня пролежав, думаючи про... Словник української мови у 20 томах
  8. власник — див. хазяїн Словник синонімів Вусика
  9. власник — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Словник синонімів української мови
  10. власник — Вла́сник, -ка; -ники, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. власник — рос. собственник наявність у юридичної чи фізичної особи права власності на матеріальні, природні, культурні, духовні цінності, здатність виступати В., розпорядником майнових та інших цінностей. Eкономічна енциклопедія
  12. власник — Власник, -ка м. 1) Собственникъ, владѣтель. Желех. 2) Властитель, довѣренное лицо властителя? і прошу я царя хана і цариці ханиці і власників їх.... (Заговоръ). Чуб. І. 121. Словник української мови Грінченка