1. Словник української мови в 11 томах

власний

ВЛА́СНИЙ, а, е.

1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності.

— Велике діло, паничу, власна хата, — казав він, походжаючи по світлиці (Стор., II, 1957, 275);

І мчить у "Москвичі", У власному, шахтар (Бойко, Про 17 літ, 1958, 17).

2. Свій, особистий.

Зненацька кинулась їй в очі її власна постать, відбита в свічаді (Л. Укр., III, 1952, 540);

Розкажу я вам, братця, про випадок з власної практики (Вишня, І, 1956, 236).

Вла́сною руко́ю (писа́ти, підписа́тися і т. ін.) — власноручно писати, підписатися тощо.

Побачив [суддя] той лист.. Та чирк! і підписав ".рукою власною" (Кв.-Осн., II, 1956, 179);

На вла́сні ву́ха чу́ти — чути самому, своїми вухами.

[Теофіл:] Він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Л. Укр., II, 1951, 437);

На вла́сні о́чі ба́чити (поба́чити) — бачити самому, своїми очима.

Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-то: дельфін, султанка, камбала (Вишня, І, 1956, 175);

Не ві́рити свої́м (вла́сним) ву́хам див. ві́рити;

Не ві́рити свої́м (вла́сним) оча́м див. ві́рити;

У вла́сні ру́ки дава́ти (да́ти, вруча́ти і т. ін.) кому що — давати, вручати комусь що-небудь безпосередньо.

Уклінно прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Мирний, V, 1955, 422).

◊ На [свої́х] вла́сних, ірон. — пішки.

Починали боліти ноги. Власне, це вперше в житті Юра робив таку довгу прогулянку на своїх власних (Смолич, II, 1958, 11).

3. Буквальний, справжній.

Політична влада у власному розумінні слова — це організоване насильство одного класу для придушення іншого (Комун. маніф., 1947, 35).

4. спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого.

Бачимо ми раз у раз, як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть рухатись тільки-но просто (Зеров, Вибр., 1966, 165);

Власні коливання тіла; Власна вартість.

◊ Вла́сне ім’я́— слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола, Київ.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власний — (який стосується окремої особи) особистий, (про власність) приватний//свій. Словник синонімів Полюги
  2. власний — 1. Чи тотожні прикметники власний, особистий, особовий? Тотожними їх назвати не можна. Як наголошується в посібнику “Культура мови на щодень”, значення цих лексем часто плутають, утворюючи неправильні словосполучення. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. власний — вла́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. власний — Свій, особистий; ОК. буквальний, справжній; (- вагу) питомий, питоменний. Словник синонімів Караванського
  5. власний — [власнией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. власний — -а, -е. 1》 Належний кому-, чому-небудь за правом власності. 2》 Свій, особистий. 3》 Буквальний, справжній. 4》 спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Власна вартість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. власний — ВЛА́СНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. – Велике діло, паничу, власна хата, – казав він, походжаючи по світлиці (О. Стороженко); Вони йшли по власній землі, але ніби зовсім того й не знали чи не хотіли знати (І. Словник української мови у 20 томах
  8. власний — вла́сний: ◊ Вла́сна стрі́ха іст. невелика дільниця міста в районі частини вулиці Панаса Мирного: Звідси на Новий Львів веде вул. Панаса Мирного, вздовж якої збудовано у 1920-х колонію вілл для урядовців під назвою “Власна стріха”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. власний — боя́тися своє́ї (вла́сної) ті́ні. Дуже боятися; бути занадто боязким, лякливим. — Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (М. Коцюбинський); Десятирічку погнали з усіма вчителями в Німеччину. Фразеологічний словник української мови
  10. власний — ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. Словник синонімів української мови
  11. власний — Вла́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. власний — Власний, -а, -е Собственный, свой. Рудч. Ск. І. 169. Хоч не красне, але власне. Ном. № 9641. Не кожен писався власним прізвищем. К. ЧР. 13. рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ. Словник української мови Грінченка