власне
ВЛА́СНЕ, рідко ВЛА́СНО.
1. вставн. сл. Уживається окремо або зі словом кажучи для уточнення чого-небудь; по суті.
Ні, се, власне, не було хвалою, але се більше варто було, ніж звичайне величання матірок своїми дочками (Л. Укр., III, 1952, 668);
Власне кажучи, по всіх п’єсах дядя Ваня грав самого себе (Ю. Янов., І, 1958, 499).
2. част. Уживається для того, щоб підкреслити, виділити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз.
Сонце власне запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом обляло ..широкий край небозводу (Фр., VIII, 1952, 122);
Зазначу тільки свою радість, що власне Ви [Б. Грінченко] взяли цю справу в свої руки (Коцюб., III, 1956, 120);
// У власному розумінні цього слова.
Відгомін шевченківської творчості у російській культурі вийшов за межі власне літературні, виявляючись і в сфері музики, театру, образотворчого мистецтва (Рад. літ-во, 2, 1964, 82).
Значення в інших словниках
- власне — вла́сне 1 вставне слово по суті кажучи незмінювана словникова одиниця вла́сне 2 частка якраз незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- власне — вст., по суті, власне кажучи, правду казавши, коли хочете; саме, якраз; г. властиво. Словник синонімів Караванського
- власне — рідко власно. 1》 вставн. сл. Уживається окремо або зі сл. кажучи для уточнення чого-небудь; по суті. 2》 част. Уживається для того, щоб підкреслити, вирізнити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз. || У власному розумінні цього слова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- власне — ВЛА́СНЕ, рідко ВЛА́СНО, част. 1. Уживається для того, щоб підкреслити, виділити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз. Сонце власне запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом обляло .. широкий край небозводу (І. Словник української мови у 20 томах
- власне — Вла́сне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- власне — Власне нар. Собственно, именно. Словник української мови Грінченка