власний

вла́сний

-а, -е.

1》 Належний кому-, чому-небудь за правом власності.

2》 Свій, особистий.

3》 Буквальний, справжній.

4》 спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Власна вартість.

Власне ім'я — слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола, Київ.

Власні назви — індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів; оніми.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. власний — (який стосується окремої особи) особистий, (про власність) приватний//свій. Словник синонімів Полюги
  2. власний — 1. Чи тотожні прикметники власний, особистий, особовий? Тотожними їх назвати не можна. Як наголошується в посібнику “Культура мови на щодень”, значення цих лексем часто плутають, утворюючи неправильні словосполучення. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. власний — вла́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. власний — Свій, особистий; ОК. буквальний, справжній; (- вагу) питомий, питоменний. Словник синонімів Караванського
  5. власний — [власнией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. власний — ВЛА́СНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. – Велике діло, паничу, власна хата, – казав він, походжаючи по світлиці (О. Стороженко); Вони йшли по власній землі, але ніби зовсім того й не знали чи не хотіли знати (І. Словник української мови у 20 томах
  7. власний — вла́сний: ◊ Вла́сна стрі́ха іст. невелика дільниця міста в районі частини вулиці Панаса Мирного: Звідси на Новий Львів веде вул. Панаса Мирного, вздовж якої збудовано у 1920-х колонію вілл для урядовців під назвою “Власна стріха”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. власний — боя́тися своє́ї (вла́сної) ті́ні. Дуже боятися; бути занадто боязким, лякливим. — Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (М. Коцюбинський); Десятирічку погнали з усіма вчителями в Німеччину. Фразеологічний словник української мови
  9. власний — ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. Словник синонімів української мови
  10. власний — Вла́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. власний — ВЛА́СНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. — Велике діло, паничу, власна хата, — казав він, походжаючи по світлиці (Стор., II, 1957, 275); І мчить у "Москвичі", У власному, шахтар (Бойко, Про 17 літ, 1958, 17). 2. Свій, особистий. Словник української мови в 11 томах
  12. власний — Власний, -а, -е Собственный, свой. Рудч. Ск. І. 169. Хоч не красне, але власне. Ном. № 9641. Не кожен писався власним прізвищем. К. ЧР. 13. рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ. Словник української мови Грінченка