1. Словник української мови у 20 томах

вовтузитися

ВОВТУ́ЗИТИСЯ, у́жуся, у́зишся, недок., розм.

1. Не сидіти спокійно; соватися.

Старий залізничник зітхав, вовтузився в кріслі (Л. Дмитерко);

Марко Груша стогне й вовтузиться на печі, смикаючи п'ятами, але звестись не годен (Є. Гуцало);

// Граючись, метушливо рухатися.

Коло стодоли, на соломі проти сонечка, щасливі хлопці .. вовтузяться собі та борюкаються (О. Іваненко);

У світлиці було гамірно: четверо дітлахів вовтузилося біля столу, зчиняючи веселий шарварок (В. Малик);

* Образно. Думки почали весело вовтузитись, чіпляючись одна за одну, одкушуючи одна в одної хвости, збиваючись у купу, спливаючись, засинаючи (М. Йогансен);

Вгамувалися в Остаповій голові думки, і розпач облишив вовтузитись у грудях (В. Підмогильний);

// перен. Неспокійно рухатися, залишаючись на одному місці; крутитися, утворюючи шум.

Катер саме йшов у густій сутіні попід очеретом, коли неподалік раптом почулися виплески, щось вовтузилось на воді, вибулькувало, стогнало (О. Гончар);

Ворон гнітило передчуття морозів .. Вовтузилися на гілляках, всідаючись, порозпускали пір'я (М. Малиновська);

З четвертого боку .. була стіна із зачиненими дверима, за якими щось люто вовтузилося і скавчало (Ю. Андрухович).

2. Повільно й клопітливо робити що-небудь; поратися.

Біля мисника на лаві вовтузилась з мисками Маринка (В. Винниченко);

Майже всі чоловіки вовтузилися коло молотарки (С. Добровольський);

Отрок Пантелій, мало не плачучи, вовтузився коло замка, але відімкнути не міг (П. Загребельний);

// Піклуватися про когось, доглядати когось, приділяючи багато уваги.

Явдоха більше з онуком вовтузилася (Панас Мирний);

– Мертвих .. ми з собою не візьмемо, бо нема часу з ними вовтузитись, а поранених не можна кидати катам на знущання... (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовтузитися — вовту́зитися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вовтузитися — (у кріслі) соватися: (з чим) поратися, порпатися, марудитися, морочитися, панькатися, шпортатися <�длубатися, копатися> коло чого. Словник синонімів Караванського
  3. вовтузитися — -ужуся, -узишся, недок., розм. 1》 Не сидіти спокійно; соватися. || Граючись, метушливо рухатися. 2》 Займатися справами, що потребують багато праці й клопоту; повільно й клопітливо робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вовтузитися — див. баритися; ворушитися Словник синонімів Вусика
  5. вовтузитися — ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. вовтузитися — ВОВТУ́ЗИТИСЯ, у́жуся, у́зишся, недок., розм. 1. Не сидіти спокійно; соватися. Старий залізничник зітхав, вовтузився в кріслі (Дмит., Розлука, 1957, 54); // Граючись, метушливо рухатися. Коло стодоли, на соломі проти сонечка, щасливі хлопці.. Словник української мови в 11 томах
  7. вовтузитися — Вовтузитися, -жуся, -зишся гл. Возиться; барахтаться; ерзать. Він так вовтузиться з тим бичком. Рудч. Ск. II. 14. Ви поб'єтесь, а мені треба потім з вами вовтузитися та лікарувати. Кіев. Словник української мови Грінченка