вогневий

ВОГНЕВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до вого́нь 6.

Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (О. Довженко);

Кущувате й добре укріплене узвишшя .. панувало над шляхом, замикаючи його вогневою заслоною (І. Багряний);

// у знач. ім. вогнева́, во́ї, ж., розм., військ. Те саме, що Вогнева́ пози́ція (див. пози́ція).

Гуменний .. цілу ніч брьохався з батареєю, до самої дамби, щоб знати, де буде вогнева (О. Гончар).

ВОГНЕ́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до вого́нь 1.

Притухав ґніт, і на йому [ньому] насилу тліла неначе синя вогнева горошина (І. Нечуй-Левицький);

Небезпечна річ – ці тайгові пожежі. Коли потрапиш на шлях такого вогневого урагану, – не втечеш (О. Донченко);

Ще тільки чути вiддалений гуркiт грому, але тиша довколо густiшає i ось-ось її розiтне вогнева стрiла (Б. Антоненко-Давидович).

2. Який має колір вогню, полум'я.

Приміряла [Оленка] вогневу тканину, що пахтіла свіжою фарбою (К. Гордієнко).

3. перен. Те саме, що вогне́нний 4.

Вона .. рум'яна, як промінь вечірній, очі огневі (Марко Вовчок);

Все палає червоним захватом, вогневою радістю (В. Винниченко);

– Я пропонував зворушити місто палким, щирим, вогневим закликом (І. Микитенко).