1. Словник синонімів української мови

вогневий

ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. Бачить (Андрій), як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д. Бедзик); Притухав ґніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина (І. Нечуй-Левицький); Верховий вогняний ураган дійшов до наваленого лісу і вщух (В. Гжицький); І знову він біля печі, де ллється вогнистий шквал (Я. Шпорта); Палало село. Шматки розірваних снарядами полум'яних стріх вибухали високо вгору (О. Довженко); Дрова тріскотять від того гарячого лизання, лопотять огняними іскорками, зливаються в одну хвилю огню (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогневий — вогне́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вогневий — I вогн`евий(розм. огневий), -а, -е і вогньовий, огньовий, -а, -е. 1》 Прикм. до вогонь 1). 2》 Який має колір вогню, полум'я. 3》 перен., рідко. Те саме, що вогненний 4). II вогнев`ий-а, -е. Прикм. до вогонь 6). || у знач. ім. вогнева, -вої, ж., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вогневий — ВОГНЕВИ́Й, а́, е́. Прикм. до вого́нь 6. Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (О. Довженко); Кущувате й добре укріплене узвишшя .. панувало над шляхом, замикаючи його вогневою заслоною (І. Багряний); // у знач. ім. вогнева́, во́ї, ж., розм. Словник української мови у 20 томах
  4. вогневий — ВОГНЕ́ВИЙ (розм. ОГНЕ́ВИЙ), а, е. 1. Прикм. до вого́нь¹ Притухав гніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина (Н.-Лев., І, 1956, 109); Небезпечна річ — ці тайгові пожежі. Коли потрапиш на шлях такого вогневого урагану, — не втечеш (Донч. Словник української мови в 11 томах