вожатий

ВОЖА́ТИЙ, того, ч.

1. Те саме, що ватажо́к 1.

[Голос:] Коні вже розбiглись врозтiч, а деякi на землi лежать i б'ються... [Медвідь:] Перерiзали вожатих i покалiчили, виходить, коней, щоб решта ворогiв зосталась пiша... (І. Карпенко-Карий).

2. Вихователь, організатор.

Мене хотіли навіть вожатим над третьокласниками призначити! Та війна... (К. Гриб);

Коледж створювався якраз для того, щоб випускники його могли працювати в “Артеку”. Декілька років тому була велика проблема з кадрами вожатих (з газ.).

3. іст. Те саме, що піонервожа́тий.

Вожаті з сусіднього піонертабору не перший день воюють з пансіонатським електроджазом, з його диким ревінням, що не дає дітям спати й після відбою (О. Гончар);

Пам'ять світала соснами над піонертабором; вожатий.., йдучи до води, оббивав спінінгом пилок на кропиві (Є. Пашковський).

4. Провідник, що вказує дорогу.

Марко Голод показав себе неабияким вожатим. Знав околицю, начеб свою хату (А. Чайковський);

* Образно. За море, за море – вітри спережай, Неси мене, коню, за синій Дунай! Не треба на полі вожатого нам; Вожатий нам – звізди [зірки] (Л. Боровиковський).

5. розм., рідко. Водій.

Згори ліворуч над'їжджав якраз трамвай і його вожатий дзвонив, немов навіжений, немов когось хотів остерегти (О. Лисяк);

В умовах прикріплення вожатих до поїздів необхідно враховувати гранично припустиму тривалість робочого дня й строки обідів (з наук.-попул. літ.).