1. Словник української мови у 20 томах

волочильник

ВОЛОЧИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.).

Волочильник дроту встановлює дріт на карусель, заправляє його кінці, протягує через фільєри та закріплює на барабанах (з мови документів);

Слово попросив волочильник цеху металевих виробів (з газ.).

2. розм. Те саме, що боронува́льник.

Часом, замість їхати до волочильників, сівачів чи косарів, полковник опинявся тут, сидів годину чи й дві (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волочильник — волочи́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. волочильник — -а, ч. 1》 Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.). 2》 Те саме, що боронувальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волочильник — ВОЛОЧИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.). Слово попросив волочильник цеху металічних виробів Борис Тимохін (Роб. газ., 6.І 1961, 2). 2. Те саме, що боронува́льник. Словник української мови в 11 томах