1. Словник української мови в 11 томах

волочильник

ВОЛОЧИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.).

Слово попросив волочильник цеху металічних виробів Борис Тимохін (Роб. газ., 6.І 1961, 2).

2. Те саме, що боронува́льник.

Часом, замість їхати до волочильників, сівачів чи косарів, полковник опинявся тут, сидів годину чи й дві (Ю. Янов., II, 1958, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волочильник — волочи́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. волочильник — -а, ч. 1》 Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.). 2》 Те саме, що боронувальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. волочильник — ВОЛОЧИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.). Волочильник дроту встановлює дріт на карусель, заправляє його кінці, протягує через фільєри та закріплює на барабанах (з мови документів)... Словник української мови у 20 томах