ворожильник
ВОРОЖИ́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що ворожби́т.
Сільський ворожильник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворожильник — ворожи́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови