воєводин

ВОЄВО́ДИН, а, е, іст.

Прикм. до воєво́да; належний воєводі.

Права рука воєводина безсило повисла (І. Кочерга);

Воєводин палац. Вечір (А. Хижняк);

Погляд мовби й звичайний, випадковий, але жінці ставало млосно від отого миттєвого шмугляння по ній пильних воєводиних очей (П. Загребельний);

Коли почув [Сафар-бей] про підступну подвійну зраду Гаміда, про викрадення воєводиних дітей, ще нижче опустив плечі, а руками вп'явся в бильця ліжка (В. Малик);

Потім у ладді й насади сіли молоді дружинники, кожен підтримував за повід свого та заводного коня, а дехто й воєводиного (І. Білик).