воєводити

ВОЄВО́ДИТИ, джу, диш, недок., іст.

Бути, служити воєводою.

Добриня нічого в них не вимагав, а просив, щоб дали йому з сестрою Малушею якусь хижу... – Ти що ж? Воєводити думаєш? – запитав Радко. – Ні, воєводо, – відповів Добриня (С. Скляренко);

1610 року в Зарайськ воєводити направили князя Дмитра Пожарського (із журн.);

// Керувати, управляти військом, битвою.

На початку своєї кар'єри майбутній цар Василь Шуйський воєводив над полками в Новгороді та Серпухові (з наук.-попул. літ.).